Газета "Коледж" :: Ними пишається коледж :: Томенко Володимир Іванович

Сержант - командир роти розвідки родом із села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Напередодні війни закінчив Запорізький алюмінієвий технікум (як ми тоді називалися), а потім працював майстром на заводі. З перших днів війни - на фронті. Тяжко контуженого, його підібрали і врятували радянські люди на окупованій території. Вилікувавшись, добрався до матері в Сахнівку, звідти пішов у партизанський загін. Коли загін об'єднався з частинами Червоної Армії, став командиром розвідки. .Під час звільнення станції Шполи знищив фашистський дот, чим забезпечив наступ піхоти. Цей подвиг був відзначений орденом Слави III ступеня. На Сандомирському плацдармі вдвох з товаришем пробрався в тил до німців з завданням захопити "язика"-офіцера. Володимир Іванович проявив особливу винахідливість і захопив 2-х офіцерів. За цей подвиг він одержав орден Слави ІІ-го ступеня.

Завдячуючи знову-таки військовій винахідливості, зі своїми підлеглими розгромили мінометну батарею. За Одером при прориві оборони фашистів очолював штурмову групу. Захопивши опорний пункт ворога зі складом фаустпатронів, підпалив дві "пантери", які прийшли на допомогу німцям. Сміливого воїна нагородили орденом Слави І ступеня.

Після війни оселився в Києві, працював начальником відділу на заводі сільськогосподарських машин, закінчив факультет механізації сільськогосподарської академії.

На жаль, цієї прекрасної людини немає вже серед нас. У 1985 році, за місяць до святкування нашим коледжем своєї 50-ї річниці, куди ми запрошували і Володимира Івановича, він помер. У народі кажуть; "Людина живе доти, доки її пам'ятають." Тож нехай у наших серцях живе ім'я цієї людини, нашого студента довоєнних випусків. Відвідайте наш музей, і ми познайомимо вас з цією людиною.

Директор Музею історії коледжу на громадських засадах Бондаренко Г.Я.

Вгору ^